пʼятниця, 20 лютого 2015 р.
неділя, 15 лютого 2015 р.
Принципи гуманної школи
1.Школа має бути насамперед безпечною для психоемоційного, морального, духовного, фізичного здоров`я дитини.
2. Школа має бути дружньою до дитини.
3. Школа має бути для учня джерелом радості.
4. Шкодла має забезпечити психологічний супровід і сприяння розвитку кожної дитини з урахуванням її індивідуальних потреб і бажань.
5. Початкова школа має формувати в учнів цілісний світогляд.
6. Школа має пропонувати учневі той матеріал, який він здатен сприймати на певному етапі.
7. Школа має визначити, що жодна дитина не повинна бути копією. Вона неповторна.
середа, 11 лютого 2015 р.
Вітаю з Днем Кохання!!!
День влюбленных —
Этот праздник в середине февраля
Отмечает вся планета
Под названием Земля!
«Валентинки»
и игрушки
В форме плюшевых сердец
Дарят в этот день любимым
Вместо свадебных колец.
Посылают поздравленья,
Пожелания в стихах,
От которых сердце тает,
Как кусочек льда в руках!
Но из множества открыток
И признаний в рифмах строк
Ты запомнишь мой влюбленный,
Самый нежный поздравок!
Источник:http://datki.net/pozdravleniya-s-14-fevralya/
понеділок, 9 лютого 2015 р.
Самоосвітня діяльність молодших школярів
Самоосвіта - це опанування знань з ініціативи самої особистості, а також самостійний вибір форм задовільнення пізнавальних потреб та інтересів.
Розв`язуючи проблему формування у школярів прагнення до самоосвіти, необхідно побудувати навчальний процес так, щоб учень, виконуючи навчальні завдання, відчув потребу в тих знаннях, засвоєння яких організує вчитель.
Завдання для самостійної роботи мають бути посильними і в той же час пізнавальними, щоб дитина відчувала радість пізнання, задоволення результатами своєї діяльності.
Щоб навчання було цікавим і змістовним для учня, питома вага безпосередньої передачі вчителем знань повинна поступово зменшуватись, частка самостійності учнів в опануванні знань - збільшуватись.
<< Минають роки, змінюються покоління, але завжди у людини, яка приходить працювати до школи, повинна бути велика любов до дітей і бажання вчитися разом з ними. Не ми їх вчимо, вони нам допомагають зрозуміти все те, на що ми раніше не звертали увагу >>.
( Вахтеров В. П.)
Розв`язуючи проблему формування у школярів прагнення до самоосвіти, необхідно побудувати навчальний процес так, щоб учень, виконуючи навчальні завдання, відчув потребу в тих знаннях, засвоєння яких організує вчитель.
Завдання для самостійної роботи мають бути посильними і в той же час пізнавальними, щоб дитина відчувала радість пізнання, задоволення результатами своєї діяльності.
Щоб навчання було цікавим і змістовним для учня, питома вага безпосередньої передачі вчителем знань повинна поступово зменшуватись, частка самостійності учнів в опануванні знань - збільшуватись.
<< Минають роки, змінюються покоління, але завжди у людини, яка приходить працювати до школи, повинна бути велика любов до дітей і бажання вчитися разом з ними. Не ми їх вчимо, вони нам допомагають зрозуміти все те, на що ми раніше не звертали увагу >>.
( Вахтеров В. П.)
Комунікативно - діяльнісний підхід до вивчення української мови
Комунікативний підхід до навчання української мови в початкових класах став домінуючим у сучасній методиці і практиці шкільного навчання, що передбачає засвоєння іі через спілкування. Отже, основна увага вчителя повинна зосереджуватись на мовленнєвій діяльності учнів на уроці.Комунікативно - діяльнісний підхід до вивчення мови забезпечує інтенсивний мовленнєвий та інтелектуальний розвиток молодших школярів, розвиток мислення учнів, вдосконалення надпредметної компетенції. До прийомйв активізації мовленнєвої творчості відноситься:
1.створення ситуації живого спілкування;
2.взаємозв`язок різних видів мовленнєвої діяльності ;
3.поєднання групової, колективної таіндивідуальної діяльності.
1.створення ситуації живого спілкування;
2.взаємозв`язок різних видів мовленнєвої діяльності ;
3.поєднання групової, колективної таіндивідуальної діяльності.
понеділок, 2 лютого 2015 р.
«Азбука моральної культури»
У працях видатного педагога В.Сухомлинського знаходимо «азбуку моральної культури», сформульованої в таких вимогах:
1) Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитаннями до самого себе: чи не чиниш ти зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.
2) Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.
3) Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: Хто не працює, той не їсть, — назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиримим до неробства, лінощів, недбайливості, пустого базікання.
Ледар, дармоїд – ворог суспільства, твій особистий противник. Навчання – твоя перша праця. Ідучи до школи, ти йдеш на роботу. Працьовитість твоя честь і доблесть. Своєю працьовитістю ти примножуєш честь сім`ї, роду і створюєш собі ім’я. справжня людина створюється тільки працею.
4) Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних – не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.
5) Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, обкрадає суспільство. Найбільше зло – зрада високих ідеалів.(Твори в п’яти томах, т. 1, ст. 120-121.)
Якщо ви були уважними, то мали б запам’ятати : ”себелюбство – джерело жорстокості”. Але в цій же самій книзі В.Сухомлинського знаходимо вираз ”здорове самолюбство”. І далі «Самоповага – мати самовиховання”. Чи немає тут суперечності?
Спробуймо з’ясувати. Є самозакоханість егоїста, черствого і байдужого до чужої біди. Є і повага до себе як відчуття гідності людини. Люблячи себе, людина пране до кращого, хоче позбутись поганих рис, досягти досконалості. Ми, як правило, в негативному значенні розуміємо честолюбство. Але скажіть, що поганого в тому, що людина бажає удостоїтись честі, визнання, поваги від людей? Річ у тім, як іти до справи. Для одних – це самоціль, і до неї вони йдуть, не гребуючи ніякими засобами, переступаючи через людські долі, ранячи або й убиваючи інших. Такий нечесний шлях. Ним можна досягнути багатства, влади, але честі – ніколи. Кажуть, що переможців не судять. Це неправда. Того, хто переміг неправдою, можуть величати на словах, вихваляти – зі страху чи з корисливих цілей. Але він не матиме ні визнання, ні поваги чесних людей. Хочеш доброї слави – роби добро, не думаючи про винагороду, і тоді самі прийдуть до тебе і добре ім’я, і повага, і честь.
Один мудрий чоловік сказав: ”Гроші втратити – мало втратити, здоров’я втратити – багато втратити, честь втратити – втратити все”. Повірте, із усіх людських втрат найважче повернути собі добре ім’я. Недарма народна мудрість застерігає: «Бережи честь замолоду”.
Саме замолоду людина заробляє собі честь, творить добре ім’я. Його нелегко створити, але дуже легко втратити.
Пізнаючи довколишній світ, навчаючись розпізнавати добро і зло, пізнавайте і самих себе, частіше задавайте собі питання: Який я? Аналізуйте свої думки, бажання, вчинки: чи варті вони самоповаги? Чи подобаєтесь ви собі такими, якими ви є? Чи прагнете стати кращими? А якщо прагнете, то як цього досягти? Такі думки, такі питання і пошук відповіді на них – це робота душі, без якої нема самовиховання, самовдосконалення.
1) Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитаннями до самого себе: чи не чиниш ти зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.
2) Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.
3) Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: Хто не працює, той не їсть, — назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиримим до неробства, лінощів, недбайливості, пустого базікання.
Ледар, дармоїд – ворог суспільства, твій особистий противник. Навчання – твоя перша праця. Ідучи до школи, ти йдеш на роботу. Працьовитість твоя честь і доблесть. Своєю працьовитістю ти примножуєш честь сім`ї, роду і створюєш собі ім’я. справжня людина створюється тільки працею.
4) Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних – не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.
5) Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, обкрадає суспільство. Найбільше зло – зрада високих ідеалів.(Твори в п’яти томах, т. 1, ст. 120-121.)
Якщо ви були уважними, то мали б запам’ятати : ”себелюбство – джерело жорстокості”. Але в цій же самій книзі В.Сухомлинського знаходимо вираз ”здорове самолюбство”. І далі «Самоповага – мати самовиховання”. Чи немає тут суперечності?
Спробуймо з’ясувати. Є самозакоханість егоїста, черствого і байдужого до чужої біди. Є і повага до себе як відчуття гідності людини. Люблячи себе, людина пране до кращого, хоче позбутись поганих рис, досягти досконалості. Ми, як правило, в негативному значенні розуміємо честолюбство. Але скажіть, що поганого в тому, що людина бажає удостоїтись честі, визнання, поваги від людей? Річ у тім, як іти до справи. Для одних – це самоціль, і до неї вони йдуть, не гребуючи ніякими засобами, переступаючи через людські долі, ранячи або й убиваючи інших. Такий нечесний шлях. Ним можна досягнути багатства, влади, але честі – ніколи. Кажуть, що переможців не судять. Це неправда. Того, хто переміг неправдою, можуть величати на словах, вихваляти – зі страху чи з корисливих цілей. Але він не матиме ні визнання, ні поваги чесних людей. Хочеш доброї слави – роби добро, не думаючи про винагороду, і тоді самі прийдуть до тебе і добре ім’я, і повага, і честь.
Один мудрий чоловік сказав: ”Гроші втратити – мало втратити, здоров’я втратити – багато втратити, честь втратити – втратити все”. Повірте, із усіх людських втрат найважче повернути собі добре ім’я. Недарма народна мудрість застерігає: «Бережи честь замолоду”.
Саме замолоду людина заробляє собі честь, творить добре ім’я. Його нелегко створити, але дуже легко втратити.
Пізнаючи довколишній світ, навчаючись розпізнавати добро і зло, пізнавайте і самих себе, частіше задавайте собі питання: Який я? Аналізуйте свої думки, бажання, вчинки: чи варті вони самоповаги? Чи подобаєтесь ви собі такими, якими ви є? Чи прагнете стати кращими? А якщо прагнете, то як цього досягти? Такі думки, такі питання і пошук відповіді на них – це робота душі, без якої нема самовиховання, самовдосконалення.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)